Відтоді, як в Україні згинув комуністичний режим і започаткували демократичні зміни, в її політикумі запанував справжній шал волі. До яких лише віртуозних кульбітів НЕ вдаються представники численних наших партій, порхаючі у безмежному етері свободи! .. Навіть комуністи, які були незаперечним монополістами на всіх трибунах СРСР, тепер дозволяють собі такі прийоми та гіперболи, на які не могли зважитися раніше, бо щоразу мусили оглядатися на «наглядачів» згори. На тих наймудрішіх і єдіноправільніх, що посіли вищі щаблі партійної трапеції. Всі громадяни країни були зобов’язані озиратися, і цей порядок називався «демократичним централізмом».
Звісно, демократією тоді й не пахло, але слово таке було і вживалося залежно від обставин. Та – віддамо належне – сьогодні у нас демократичний централізм таки є, і то не один. Щоб у тому переконатися, досить побувати на пленарних засіданнях Верховної Ради України. Демократія там – це говори на весь обшир своєї винахідливості, а централізм – уважно стеж за рукою наказного диригента своєї фракції.
Лідер партії не потребує такої команди і може собі дозволити значно більше. Зате він і більше дбає про авторитет своєї політичної організації в очах виборців. Відомо, за рахунок їхніх голосів отримує добре влаштоване життя. Але, як той казав, «ніщо людське мені не чуже».
Тож і засуджувати керівника КПУ Петра Симоненка за його новий спалах почуттів я не збираюся, тим більше, теоретики комунізму виступали за ще більшу свободу соціостатевіх стосунків у майбутньому суспільстві. Правда, в СРСР партія по-своєму пильнували мораль й охоче йшла назустріч усім скаржника жіночої статі.
Так, будь-який стереотип ханжі нам неприємний, але й не викликають симпатії негарні маневри задля відновлення свого реноме. Маю на увазі навмисні дії, покликані переважити в очах певного електорату свій попередній малопопулярні вчинок.
Скажімо, спішно організоване і вельми гучне збирання грошей Президентові на дорогу до Америки чи … оті передвиборні рекламні щити на тротуарах, де П. Симоненко красується біля своєї молодої дружини, а напис твердить, що тільки за такої свободи людина щаслива. На мить я уявив перед зображенням цієї щасливої пари його першу дружину і здригнувся: як жорстоко! Ні, Петре Миколайовичу, так переламуваті суспільну думку не варто. Ефект буде протилежний.
Розгнузданій шал у боротьбі за виборця породивши нові, вкрай агресивні форми агітації та контрагітації. Вісокооплачувані іміджмейкери відпрацьовують з кандидатами найефективніші прийоми і методи впливу. Тут і енергійна ходу, і багатозначні жерсті, і рішучий погляд, метал у голосі, і, для посилення картини, навіть стрімкий рух великого літака над головою.
А що? .. Людям це подобається: нехай клюють і втішаються. Щоправда, Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок успішно обходитися без такої сценічної демонстрації та бутафорії. Його образ невимушений, природний, а думки логічно вмотивовані, переконливі.
Цього разу у Верховні Раді йщлося про м. Калуш як зону надзвичайної економічної ситуації. Ось за трибуну вийшов П. Симоненко. Авжеж, такої нагоди він не пропустити … І починається стрімкий штурм, гнівна атака на винних у всіх наших бідах націоналістів, які, бачте, тільки те й робили, що 18 років без упину збагачували, прівласнюючі народні гроші.
Ця «кулеметну» черга демагогічної тріскотні чомусь викликала у мене спогади: сидиш у бліндажі і тримаєш над собою зеленуваті фанерні мішені. За селектору лунає команда «Підняти мішень!» .. І десь там позаду враз зачастив ротний кулемет, і над тобою так цікаво заспівають кулі. Цікаво, бо знаєш: тобі вони тут не зачеплять. А потім ти сам побіжіш із кулеметом, і вже комусь заспівають твої кулі …
Та я полишав спогади і знову втуплюю очі в екран телевізора. Зараз чомусь так виразно захотілося крикнути: «Петре Миколайовичу! Заради Бога, назвіть мені хоч одного олігарха-націоналіста – і я вам красненько подякую. Бо вже завтра побіжу просити у нього грошей на видання своєї книжки! .. Знаю, він свідомий – не відмовить ». Але полум’яний Викривач не помічає мого пориву, ба й реальних олігархів називати не збирався.
Він лише виступив у своєму амплуа, відіграв звичну роль у приємній для вуха пересічного громадянина тональності, і … досить. Так само вчинить і його фракція, бо всі однодумці. Так само вчинить і партія, бо принципом її організації та керування є «демократичний централізм».
Олекса Палійчук.
Сайт: paliychuk.ho.ua
Категории: 
Метки: